тоненько

ТОНЕ́НЬКО. Присл. до тоне́нький.

Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить, а золотом крайки тоненько облямовує (Вас., II, 1959, 147);

Бджілка тоненько забриніла, ніби завела тиху, жалібну пісеньку (Кобр., Вибр., 1954, 36);

Був серед нас Степан Макосій. Він дечим нагадував дівчину і говорив тоненько (Минко, Моя Минківка, 1962, 111);

Він ступив на поріг і вийшов на ганок. Десь над головою тоненько писнула пташка, немов привітала Тараса з добрим ранком (Ткач, Плем’я.., 1961, 157).

Значення в інших словниках

1. тоненько — тоне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. тоненько — ТОНЕ́НЬКО. Присл. до тоне́нький. Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить, а золотом крайки тоненько облямовує (С. Васильченко); Бджілка тоненько забриніла, ніби завела тиху, жалібну пісеньку (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. тоненько — Присл. до тоненький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тоненько — То́нко нар. Тонко. Де тонко, там і рветься. Ном. № 2139. ум. тоненько, тонесенько, тонічко. Шейк. Та пряди кужель тонесенько. Чуб. V. 917.  Словник української мови Грінченка