тоненько

То́нко

нар. Тонко. Де тонко, там і рветься. Ном. № 2139. ум. тоненько, тонесенько, тонічко. Шейк. Та пряди кужель тонесенько. Чуб. V. 917.

Значення в інших словниках

1. тоненько — тоне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. тоненько — ТОНЕ́НЬКО. Присл. до тоне́нький. Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить, а золотом крайки тоненько облямовує (С. Васильченко); Бджілка тоненько забриніла, ніби завела тиху, жалібну пісеньку (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. тоненько — Присл. до тоненький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тоненько — ТОНЕ́НЬКО. Присл. до тоне́нький. Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить, а золотом крайки тоненько облямовує (Вас., II, 1959, 147); Бджілка тоненько забриніла, ніби завела тиху, жалібну пісеньку (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах