топаз
ТОПА́З, ч.
1. род. у. Мінерал із класу силікатів, звичайно прозорий, безколірний або блакитний, солом’яно-жовтий, червонуватий, окремі камені якого завдяки своїй красі використовуються як коштовні.
2. род. а. Один камінь, кристал цього мінералу.
Хвиля коси розпускає. Убирається в каміння, — В перли, яхонти, топази, В срібло, золото, смарагд (Олесь, Вибр., 1958, 45);
Волинські топази знає весь світ вже півтораста років (Знання.., 2, 1967, 8).
∆ Ди́мчастий топа́з див. ди́мчастий.
Словник української мови (СУМ-11)