топаз
ТОПА́З, ч.
1. род. у. Мінерал із класу силікатів, звичайно прозорий, безколірний або блакитний, солом'яно-жовтий, червонуватий, окремі камені якого завдяки своїй красі використовуються як коштовні.
Проаналізовано можливість використання включень (!) радіоактивних мінералів у кристалах топазу із пегматит ів Волині, які після консервації більше не контактували з мінералоутворюючим флюїдом, для визначення віку їх формування. (з наук.-попул. літ.).
2. род. а. Один камінь, кристал цього мінералу.
Хвиля коси розпускає. Убирається в каміння, – В перли, яхонти, топази, В срібло, золото, смарагд (О. Олесь);
Волинські топази знає весь світ вже півтораста років (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Андріїв любимець став наливати із шкіряного бурдюка вино як топаз, як сонце (К. Гриневичева).
△ (1) Димча́стий топа́з (кварц) – різновид прозорого або напівпрозорого кварцу попелясто-сірого або бурого забарвлення.
Гірський кришталь, забарвлений домішками в ліловий колір, називається аметистом, а в буруватий димчастим топазом (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)