топнути
ТО́ПНУТИ, ну, неш, недок., заст., розм. Те саме, що тону́ти.
Сумно сонце з неба світе [світить], Степ безкрайній топне в млі… Мати-Січа! Поклонитись Я прийшов твоїй землі (Щог., Поезії, 1958, 203);
З того часу над дверима, Мов примара невмолима, Крук насуплений сидить.. Горить світло; тремтять тіні Від дверей, хвилюють долі; Топнуть очі в тім тремтінні: Мре від нього дух мій кволий (Граб., І, 1959, 466).
Словник української мови (СУМ-11)