топнути
ТО́ПНУТИ, ну, неш, недок., заст., розм.
Те саме, що тону́ти.
Сумно сонце з неба світе [світить], Степ безкрайній топне в млі... Мати-Січа! Поклонитись Я прийшов твоїй землі (Я. Щоголів);
З того часу над дверима, Мов примара невмолима, Крук насуплений сидить .. Горить світло; тремтять тіні Від дверей, хвилюють долі; Топнуть очі в тім тремтінні: Мре від нього дух мій кволий (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)