топнути
ТОНУ́ТИ (занурюючись у воду, опускатися на дно; занурюючись, гинути тощо), ПОТОПА́ТИ, ТО́ПНУТИ заст.; ТОПИ́ТИСЯ, ВТОПА́ТИ (УТОПА́ТИ) (перев. гинути). — Док.: втону́ти (утону́ти), потону́ти, втопи́тися (утопи́тися). Я кидаю камінець у воду — він підскакує по воді й тоне (Ю. Яновський); Коли гляне вона на Рось, аж Лаврін пливе, потопає серед річки (І. Нечуй-Левицький); (Анастасій:) Наш хлопець Пішов уброд, як ось попав у яму і топне... (М. Костомаров); А вночі після панахиди побігла жінка топитися до Бугу (М. Стельмах); — Нехай човни топляться на морі! (П. Куліш).
Словник синонімів української мови