тополенька
ТОПО́ЛЕНЬКА, и, ж. Пестл. до топо́ля.
— Плавай, плавай, лебедонько, По синєму [синьому] морю, Рости, рости, тополенько, Все вгору та вгору! (Шевч., І, 1963, 59);
Похилилась в тривозі ромашка, Засмутилась весела пташка, Зашуміла тополенька в тузі, Нахилилась вербичка в лузі (Забашта, Пісня.., 1961, 98);
*У порівн. Молода [дівчина], напрочуд гарна, Кароока та струнка, Швидкометна, наче сарна, Мов тополенька гнучка (Граб., І, 1959, 350).
Словник української мови (СУМ-11)