тополька
ТОПО́ЛЬКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до топо́ля.
Навпроти садочок за лісою: тополька, груша, слива (Вас., Вибр., 1950, 90);
*У порівн. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки (Н.-Лев., II, 1956, 167).
2. Стовбур або стебло якої-небудь рослини.
Лежали [Кирило з Устею] у високій траві, серед моря квіток, і роздивлялись: там, на самому споді, жовтіли черевич-ки.., а над ними здіймались топольки вероніки, то сіро-блакитні, то густо-сині (Коцюб., II, 1955, 214).
Словник української мови (СУМ-11)