1. Словник української мови в 11 томах

тополька

ТОПО́ЛЬКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до топо́ля.

Навпроти садочок за лісою: тополька, груша, слива (Вас., Вибр., 1950, 90);

*У порівн. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки (Н.-Лев., II, 1956, 167).

2. Стовбур або стебло якої-небудь рослини.

Лежали [Кирило з Устею] у високій траві, серед моря квіток, і роздивлялись: там, на самому споді, жовтіли черевич-ки.., а над ними здіймались топольки вероніки, то сіро-блакитні, то густо-сині (Коцюб., II, 1955, 214).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тополька — топо́лька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тополька — ТОПО́ЛЬКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до топо́ля. Навпроти садочок за лісою: тополька, груша, слива (С. Васильченко); * У порівн. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м'ячики, то гостроверхі... Словник української мови у 20 томах
  3. тополька — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до тополя. 2》 Стовбур або стебло якої-небудь рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тополька — Тополька, -ки ж. ум. отъ тополя. Словник української мови Грінченка