1. Словник української мови в 11 томах

топольник

ТОПО́ЛЬНИК, а, ч., збірн. Зарості тополь.

Ой, гуділи вітри на паромі, І топольник розлукою пах… (Нех., Під.. зорею, 1950, 18);

В долинах річок і ручаїв ростуть кущі лози, вільшини та топольника (Багмут, Опов., 1959, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. топольник — топо́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. топольник — ТОПО́ЛЬНИК, а, ч., збірн. Зарості тополь. Ой, гуділи вітри на паромі, І топольник розлукою пах. (І. Нехода); В долинах річок і ручаїв ростуть кущі лози, вільшини та топольника (І. Багмут). Словник української мови у 20 томах
  3. топольник — -а, ч., збірн. Зарості тополь. Великий тлумачний словник сучасної мови