1. Словник української мови в 11 томах

тополя

ТОПО́ЛЯ, і, ж. Дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками різної форми та одностатевими квітками у вигляді повислих сережок.

Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Шевч., І, 1963, 145);

Сонце сідало за горами, за високими тополями, що стояли на горі (Н.-Лев., III, 1956, 337);

Зашуміла вітами стара тополя (Шиян, Вибр., 1947, 138);

*У порівн. Дівчина стояла нерухомо, мов тополя, похилена осіннім вітром (Гончар, III, 1959, 184);

// у знач. збірн.

На супіщаних грунтах, каштанових і південних чорноземах для садів і виноградників можна рекомендувати узлісні смуги з тополі (Колг. Укр., 9, 1961, 37).

∆ Піраміда́льна (італі́йська) топо́ля — вид стрункої високої тополі, крона якої має форму піраміди.

Сонце сідало, і останнє його проміння ледь на мить затрималося ще на самісіньких верхів’ях пірамідальних тополь, що оточували наше футбольне поле (Смолич, II, 1958, 131);

Вулиці і сквери нашого міста прикрашають чарівні алеї українських пірамідальних тополь (Веч. Київ, 31.I 1961, 1);

Чо́рна топо́ля — те саме, що осокі́р; Топо́ля Максимо́вича — швидкоросла порода тополі, що в 70-80 років дає до 800 кубометрів деревини з гектара.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тополя — топо́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тополя — [топол'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
  3. тополя — ТОПО́ЛЯ, і, ж. Дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками різної форми та одностатевими квітками у вигляді повислих сережок. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. тополя — -і, ж. Дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками різної форми та одностатевими квітками у вигляді повислих сережок. || у знач. збірн. Пірамідальна тополя. Чорна тополя — те саме, що осокір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тополя — Високе швидкоросле дерево родини вербових, поширене у пн. півкулі; листки серцеподібні, на довгих черешках; в Україні 11 дикорослих видів, найпоширеніші т. тремтяча (осика), т. чорна (осокір), т. біла... Універсальний словник-енциклопедія
  6. тополя — ТОПО́ЛЯ (дерево родини вербових з високим прямим стовбуром); ТОПОЛИ́НА (одне дерево); РАЇ́НА діал. (пірамідальна). Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем (Т. Словник синонімів української мови
  7. тополя — Топо́ля, -лі, -лею, -по́ле! -по́лі, топі́ль і топо́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тополя — Топо́ля, -лі ж. 1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька. Гол. 2) водити тополю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. КС. 1889. IX. 631. ум. топо́лька, топо́ленька. Словник української мови Грінченка