1. Універсальний словник-енциклопедія

тополя

Високе швидкоросле дерево родини вербових, поширене у пн. півкулі; листки серцеподібні, на довгих черешках; в Україні 11 дикорослих видів, найпоширеніші т. тремтяча (осика), т. чорна (осокір), т. біла, т. сірувата; дерево, яке у помірному кліматі росте найшвидше; деревина має промислове значення (папір, фанера, сірники тощо). тополя тополя. Рис. 2

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тополя — топо́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тополя — [топол'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
  3. тополя — ТОПО́ЛЯ, і, ж. Дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками різної форми та одностатевими квітками у вигляді повислих сережок. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. тополя — -і, ж. Дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками різної форми та одностатевими квітками у вигляді повислих сережок. || у знач. збірн. Пірамідальна тополя. Чорна тополя — те саме, що осокір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тополя — ТОПО́ЛЯ (дерево родини вербових з високим прямим стовбуром); ТОПОЛИ́НА (одне дерево); РАЇ́НА діал. (пірамідальна). Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем (Т. Словник синонімів української мови
  6. тополя — Топо́ля, -лі, -лею, -по́ле! -по́лі, топі́ль і топо́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тополя — ТОПО́ЛЯ, і, ж. Дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками різної форми та одностатевими квітками у вигляді повислих сережок. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  8. тополя — Топо́ля, -лі ж. 1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька. Гол. 2) водити тополю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. КС. 1889. IX. 631. ум. топо́лька, топо́ленька. Словник української мови Грінченка