топольник
ТОПО́ЛЬНИК, а, ч., збірн.
Зарості тополь.
Ой, гуділи вітри на паромі, І топольник розлукою пах. (І. Нехода);
В долинах річок і ручаїв ростуть кущі лози, вільшини та топольника (І. Багмут).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- топольник — топо́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- топольник — -а, ч., збірн. Зарості тополь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- топольник — ТОПО́ЛЬНИК, а, ч., збірн. Зарості тополь. Ой, гуділи вітри на паромі, І топольник розлукою пах… (Нех., Під.. зорею, 1950, 18); В долинах річок і ручаїв ростуть кущі лози, вільшини та топольника (Багмут, Опов., 1959, 47). Словник української мови в 11 томах