тополька
ТОПО́ЛЬКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до топо́ля.
Навпроти садочок за лісою: тополька, груша, слива (С. Васильченко);
* У порівн. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м'ячики, то гостроверхі, неначе топольки (І. Нечуй-Левицький).
2. Стовбур або стебло якої-небудь рослини.
Лежали [Кирило з Устею] у високій траві, серед моря квіток, і роздивлялись: там, на самому споді, жовтіли черевич-ки.., а над ними здіймались топольки вероніки, то сіро-блакитні, то густо-сині (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тополька — топо́лька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тополька — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до тополя. 2》 Стовбур або стебло якої-небудь рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тополька — ТОПО́ЛЬКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до топо́ля. Навпроти садочок за лісою: тополька, груша, слива (Вас., Вибр., 1950, 90); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- тополька — Тополька, -ки ж. ум. отъ тополя. Словник української мови Грінченка