топтаний
ТО́ПТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топта́ти.
І стежечки, доріженьки Яром та горою, Що топтані до ворожки, Поросли травою (Шевч., І, 1951, 284);
Довго сиділа [Маруся]. Не помітила, як і сонце зайшло, як темніти почав потік, як зникла, сховавшися, мало топтана стежка у лісі (Хотк., II, 1966, 121);
Все серцем молодий [наш народ], думками все високий, Хоч топтаний судьбою (Фр., X, 1954, 43);
Японцем топтаний Сеул тривожно слухає, що танки несуть американський гул (Уп., Вітчизна миру, 1951, 81);
// у знач. прикм. Стоптаний.
— Пан би мав на себе глянути та до своєї ноги топтаного чобота взувати (Ле, Наливайко, 1957, 212);
// то́птано, безос. присудк. сл.
І кождий блуд слізьми я полоскав, І топтано мене, і гнано, й клято, За зло й добро докори я спіткав (Фр., XIII, 1954, 177).
Словник української мови (СУМ-11)