торки

ТО́РКИ, ів, мн. (одн. торк, а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х-XIII ст.

Половці вперше з’явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх попередників — торків (Наука.., 3, 1968, 34);

Князь Ярослав розбив назавжди печенігів (1036 р.), а Ізяслав поклав до ноги іншого ворога — торка (1060 р.) (Літ. Укр., 1.Х 1968, 2).

Значення в інших словниках

1. торки — ТО́РКИ, ів, мн. (одн. торк, а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х-XIII ст. Половці вперше з'явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх попередників – торків (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. торки — -ів, мн. (одн. торк, -а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у 10-13 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. торки — Тюркомовні племена, частина огузів, які не перейшли у мусульманство (вперше згадуються в працях Гардізі та Костянтина VII Багрянородного, X ст.); рятуючись від засухи, переселилася у верхів'я Амудар'ї з басейну...  Універсальний словник-енциклопедія