торки

ТО́РКИ, ів, мн. (одн. торк, а, ч.).

Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х-XIII ст.

Половці вперше з'явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх попередників – торків (з наук.-попул. літ.);

Князь Ярослав розбив назавжди печенігів (1036 р.), а Ізяслав поклав до ноги іншого ворога – торка (1060 р.) (з газ.).

Значення в інших словниках

1. торки — -ів, мн. (одн. торк, -а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у 10-13 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. торки — Тюркомовні племена, частина огузів, які не перейшли у мусульманство (вперше згадуються в працях Гардізі та Костянтина VII Багрянородного, X ст.); рятуючись від засухи, переселилася у верхів'я Амудар'ї з басейну...  Універсальний словник-енциклопедія
3. торки — ТО́РКИ, ів, мн. (одн. торк, а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х-XIII ст. Половці вперше з’явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх попередників — торків (Наука..  Словник української мови в 11 томах