торки
ТО́РКИ, ів, мн. (одн. торк, а, ч.).
Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х-XIII ст.
Половці вперше з'явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх попередників – торків (з наук.-попул. літ.);
Князь Ярослав розбив назавжди печенігів (1036 р.), а Ізяслав поклав до ноги іншого ворога – торка (1060 р.) (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- торки — -ів, мн. (одн. торк, -а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у 10-13 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- торки — Тюркомовні племена, частина огузів, які не перейшли у мусульманство (вперше згадуються в працях Гардізі та Костянтина VII Багрянородного, X ст.); рятуючись від засухи, переселилася у верхів'я Амудар'ї з басейну... Універсальний словник-енциклопедія
- торки — ТО́РКИ, ів, мн. (одн. торк, а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х-XIII ст. Половці вперше з’явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх попередників — торків (Наука.. Словник української мови в 11 томах