1. Універсальний словник-енциклопедія

торки

Тюркомовні племена, частина огузів, які не перейшли у мусульманство (вперше згадуються в працях Гардізі та Костянтина VII Багрянородного, X ст.); рятуючись від засухи, переселилася у верхів'я Амудар'ї з басейну р. Урал; основа господарства — кочове тваринництво; воювали з печенігами, у 2-ій полов. X ст. союзники кн. Святослава Ігоровича та Володимира Святославича; в середині XI ст. витіснили печенігів і розселились у степах Пд. Русі; 1064 переправилися через Дунай, спустошили Македонію й Фракію, дійшли до Константинополя; пізніше васали київських кн., розселилися в Київському й Волинському князівствах; 1092 у союзі з волинським кн. Васильком Теребовельським напали на Польщу; 1116 зазнали поразки від половців, переселилися в межі Русі.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торки — ТО́РКИ, ів, мн. (одн. торк, а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х-XIII ст. Половці вперше з'явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх попередників – торків (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. торки — -ів, мн. (одн. торк, -а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у 10-13 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. торки — ТО́РКИ, ів, мн. (одн. торк, а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х-XIII ст. Половці вперше з’явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх попередників — торків (Наука.. Словник української мови в 11 томах