торкотати
ТОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., діал. Торохтіти.
По дорозі від Серебрії до міста парою, миршавими кіньми.. їхала зелена бричка, при-садковата [присадкувата], черевата, і страх торкотала (Свидн., Люборацькі, 1955, 51);
Далеко.. торкотить млин, і в тиші передвечірній широко розноситься його ритмічне тарарахкання (Хотк., II, 1966, 55);
Ставав собі [Грицько] коло калабані, що з неї кури воду п’ють, та й торкотів (Март., Тв., 1954, 58).
Словник української мови (СУМ-11)