торкотати
ТОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., діал.
Торохтіти.
По дорозі від Серебрії до міста парою, миршавими кіньми .. їхала зелена бричка, при-садковата [присадкувата], черевата, і страх торкотала (А. Свидницький);
Далеко .. торкотить млин, і в тиші передвечірній широко розноситься його ритмічне тарарахкання (Г. Хоткевич);
Ставав собі [Грицько] коло калабані, що з неї кури воду п'ють, та й торкотів (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)