торований
ТОРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до торува́ти.
*Образно. Пішов [Рисьо] в життя не торованим розумними людьми чесним шляхом, а бічним, кривулястим (Мельн., До раю.., 1961, 58);
Будуть вчитись [хлопці], трудитись у дні і світанки, Торувати ніким не торовану путь, І Вітчизні усе віддадуть до останку, І з Вітчизною горді до сонця зростуть (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 64);
// У знач. прикм.
Мотоцикли тим часом уже виїхали знову на торований грунт і були вже зовсім близько від Сахно (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 66).
Словник української мови (СУМ-11)