торохкотливий
ТОРОХКОТЛИ́ВИЙ і ТОРОХКІТЛИ́ВИЙ, а, е. Який торохкоче, торохкотить.
В їхніх [турецьких] возах навіть колеса були тяжкі й старовинні, як і саме їхнє життя: з суцільного шматка деревини. Скрипучі, торохкотливі, громіздкі (Кучер, Голод, 1961, 379).
Словник української мови (СУМ-11)