торс

ТОРС, а, ч. Тулуб людини.

А на тому фоні майне чудовий дівочий торс, пишне лице з огнястими очима (Н.-Лев., III, 1956, 311);

Од білого підрясника, що загортав сливе жіночий торс.., віяло таким спокоєм, що Раїса не могла пустити його так швидко од себе (Коцюб., І, 1955, 317);

Орлюк стояв.. з забинтованим голим торсом (Довж., Зач. Десна, 1957, 292);

// Скульптурне зображення тулуба людини.

Коли дверцята відчинялись, криваві бліки [відблиски] освітлювали на мить бронзовий могутній торс Жака (Донч., VI, 1957, 479).

Значення в інших словниках

1. торс — торс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. торс — Тулуб  Словник чужослів Павло Штепа
3. торс — (італ. torso, від грец. θύρσος – пагін) 1. Тулуб людини. 2. Скульптурне зображення тулуба людини.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. торс — ТОРС, а, ч. Тулуб людини. А на тому фоні майне чудовий дівочий торс, пишне лице з огнястими очима (І. Нечуй-Левицький); Од білого підрясника, що загортав сливе жіночий торс.., віяло таким спокоєм, що Раїса не могла пустити його так швидко од себе (М.  Словник української мови у 20 томах
5. торс — -а, ч. Тулуб людини. || Скульптурне зображення тулуба людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. торс — ТУ́ЛУБ (тіло людини або тварини без голови й кінцівок), КО́РПУС, ТОРС, ТІ́ЛО, СТАН (людини). Чорний приношений кожух охляп звисав на його кремезному й дужому тулубі (Г.  Словник синонімів української мови