торчма
ТОРЧМА́, присл., розм., рідко. Те саме, що сторч.
Люди, обличчя, одежина.. Поверх усього того в’ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні [різнокольорові],.. сиві та чорні шапки козацькі, верховини високопокладеного воза то бочками, то знов сіном, з вилами торчма у йому [ньому] (Вовчок, І, 1955, 303).
Словник української мови (СУМ-11)