травиця

ТРАВИ́ЦЯ, і, ж. Зменш.-пестл. до трава́.

Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на сіно посушили! (Нар. лірика, 1956, 291);

Молода травиця пробилася з-під землі й вкрила, ніби щіткою, долини, яри, поля та гори (Л. Янов., І, 1959, 31);

На втоптаній травиці сидів глухий чоловік і, обхопивши руками коліна та схиливши на них голову, спав чи дрімав (Досв., Вибр., 1959, 416);

*У порівн. — Ви не сердитесь? — Ні, — тихо, мов травиця прошелестіла, промовила Галя (Мирний, IV, 1955, 150).

Значення в інших словниках

1. травиця — трави́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. травиця — див. трава  Словник синонімів Вусика
3. травиця — ТРАВИ́ЦЯ, і, ж. Зменш.-пестл. до трава́. Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на сіно посушили! (з народної пісні); Молода травиця пробилася з-під землі й вкрила, ніби щіткою, долини, яри, поля та гори (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. травиця — -і, ж. Зменш.-пестл. до трава.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. травиця — Травиця, -ці, травиченька, травичка, -ки ж. ум. отъ трава.  Словник української мови Грінченка