травиця

ТРАВИ́ЦЯ, і, ж.

Зменш.-пестл. до трава́.

Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на сіно посушили! (з народної пісні);

Молода травиця пробилася з-під землі й вкрила, ніби щіткою, долини, яри, поля та гори (Л. Яновська);

На втоптаній травиці сидів глухий чоловік і, обхопивши руками коліна та схиливши на них голову, спав чи дрімав (Олесь Досвітній);

* У порівн. – Ви не сердитесь? – Ні, – тихо, мов травиця прошелестіла, промовила Галя (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. травиця — трави́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. травиця — див. трава  Словник синонімів Вусика
3. травиця — -і, ж. Зменш.-пестл. до трава.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. травиця — ТРАВИ́ЦЯ, і, ж. Зменш.-пестл. до трава́. Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на сіно посушили! (Нар.  Словник української мови в 11 томах
5. травиця — Травиця, -ці, травиченька, травичка, -ки ж. ум. отъ трава.  Словник української мови Грінченка