трагік
ТРА́ГІК, а, ч. Актор, що виконує провідні ролі в трагедіях.
Коротким помахом трагік відкинув кучму волосся з високого чола (Смолич, Театр.., 1946, 61);
Катенька вдруге вже переказувала трагікові все, що знала про Шевченкове гірке та героїчне життя (Ільч., Серце жде, 1939, 302).
2. Автор трагедій.
В голові слова зринали в нас, тисячолітні слова грецького трагіка Есхіла: «Ми в Скіфії, ми на краю землі, дійшли пустель ми непрохідних» (Тич., III, 1957, 39);
Захоплюючись правдивістю зображення і глибоким реалізмом п’єс англійського трагіка [В. Шекспіра], Шевченко вважав їх взірцем майстерності, критерієм художньої правди (Літ. Укр., 27.V 1964, 8).
Словник української мови (СУМ-11)