трагік
ТРА́ГІК, а, ч.
1. Актор, що виконує провідні ролі в трагедіях.
Коротким помахом трагік відкинув кучму волосся з високого чола (Ю. Смолич);
Катенька вдруге вже переказувала трагікові все, що знала про Шевченкове гірке та героїчне життя (О. Ільченко).
2. Автор трагедій.
В голові слова зринали в нас, тисячолітні слова грецького трагіка Есхіла: “Ми в Скіфії, ми на краю землі, дійшли пустель ми непрохідних” (П. Тичина);
Захоплюючись правдивістю зображення і глибоким реалізмом п'єс англійського трагіка [В. Шекспіра], Шевченко вважав їх взірцем майстерності, критерієм художньої правди (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)