трембіта
ТРЕМБІ́ТА, и, ж. Гуцульський народний духовий музичний інструмент у вигляді довгої дерев’яної труби без вентилів і клапанів.
Там то бринить трембіти звук (Пісні та романси.., II, 1956, 67);
Тужливо і протяжно лилися звуки вівчарської трембіти, лунаючи від верха до верха (Фр., III, 1950, 8);
Лиш ген-ген, не знать далеко, там, де в синь верхи повиті, тужно, тоскно, мелодійно грає гуцул на трембіті… (Хотк., II, 1966, 33);
Молодий пастух приграє на трембіті, триметровій берестяній дуді (Ільч., Вибр., 1948, 51).
Словник української мови (СУМ-11)