трембітар
ТРЕМБІТА́Р, я́, ч. Той, хто грає на трембіті.
Здалека з супротивного боку знов заскиглила трембіта; Юрі здавалося, що незримий далекий трембітар подає йому просто до вуха вістку про чиюсь смерть (Фр., IV, 1950, 422);
Степан Чижмар чув,.. як дзвенить близько між скелями потік, як реве десь на полонинах худоба, а ген далеко невидимий трембітар смутними звуками виповідає свою тугу… (Скл., Карпати, II, 1954, 18);
На трембіті повідомляють населення про незвичайні події. Наприклад, коли до двору наближається група колядників, трембітарі грають закличні мелодії (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 27).
Словник української мови (СУМ-11)