трепетний

ТРЕ́ПЕТНИЙ, ТРЕ́ПІТНИЙ, а, е. Те саме, що тремтли́вий.

Обабіч дороги кучерявляться молоді трепетні тополі (Цюпа, На крилах.., 1961, 68);

У вікно зазирають трепітні листочки жасмину (Грим., Син.., 1950, 83);

Карпо рвучко обійняв, пригорнув її, гарячу й трепетну, до своїх грудей (Шиян, Баланда, 1957, 152);

Не раз хотілося мені Намалювати по-новому Вечірні трепетні вогні (Рильський, II, 1960, 45);

Хоче [Терентій] скочити з коня, і враз його моторошно пересмикує чийсь трепетний від радості й хвилювання голос (Стельмах, І, 1962, 499);

— Не хвилюйся, моя трепетна лань, — лагідно озвався [батько до матері] (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 145);

В одній кохтині, легка, трепетна від радості і щастя, вона перебігла в одну мить через двір (Збан., Переджнив’я, 1960, 201).

Значення в інших словниках

1. трепетний — тре́петний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. трепетний — ТРЕ́ПЕТНИЙ, ТРЕ́ПІТНИЙ, а, е. Те саме, що тремтли́вий. Обабіч дороги кучерявляться молоді трепетні тополі (І. Цюпа); У вікно зазирають трепітні листочки жасмину (Я. Гримайло); Карпо рвучко обійняв, пригорнув її, гарячу й трепетну, до своїх грудей (А.  Словник української мови у 20 томах
3. трепетний — трепітний, -а, -е. Те саме, що тремтливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. трепетний — БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. трепетний — Трепетний, -а, -е Трепещущій. Трепетна земля. Шевч.  Словник української мови Грінченка