трибунал

ТРИБУНА́Л, у, ч.

1. У Стародавньому Римі — підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи.

2. У деяких буржуазних країнах — суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями.

Увійшов голова трибуналу.., потім увійшли обидва адвокати (Фр., VI, 1951, 267).

3. перев. у сполуч. з військовий. У СРСР — суд, що розглядає військові та інші злочини, віднесені законом до його компетенції.

Всі суди, від народних судів до Верховного суду СРСР, і в тому числі військові трибунали Збройних Сил і лінійні суди на транспорті, організовані у відповідності з єдиним загальносоюзним (Як побуд. рад. суд, 1948, 4);

Військовий в офіцерському плащі без відзнак став на підвищення й голосно відчеканив присуд військового трибуналу (Вільде, Сестри.., 1958, 31);

Трибунал, виправдавши мене, не вважав за можливе залишити на фронті (Мушк., Серце.., 1962, 237);

// Розгляд судових справ таким органом.

— Хто про тебе, рядового Ягідку, забуде в цей напружений час, то, чого доброго, ще й під трибунал піде… (Гончар, III, 1959, 346).

∆ Революці́йні трибуна́ли див. революці́йний.

◊ Стоя́ти пе́ред трибуна́лом див. стоя́ти.

Значення в інших словниках

1. трибунал — Трибуна́л: — тут: підвищення для виступу промовців; судилище [45] — тут: юридична установа [XIX] Треба б їм твердо рішитися — говорити народові всю правду, не щадити ніяких пересудів, чи вони боязно криються під сільською стріхою, чи з нарадою проповідуються з амвон та трибуналів [XIX]  Словник з творів Івана Франка
2. трибунал — трибуна́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. трибунал — див. СУД  Словник синонімів Караванського
4. трибунал — Суд, див. ареопаг  Словник чужослів Павло Штепа
5. трибунал — ТРИБУНА́Л, у, ч. 1. У Стародавньому Римі – підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи. 2. У деяких країнах – суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями.  Словник української мови у 20 томах
6. трибунал — Шляхетський суд вищої інстанції  Словник застарілих та маловживаних слів
7. трибунал — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи. 2》 У деяких країнах – суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями. 3》 перев.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. трибунал — Спеціальний судовий орган.  Універсальний словник-енциклопедія
9. трибунал — Трибуна́л, -лу; -на́ли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. трибунал — (лат.) 1. Підвищені на один-два яруси і відповідним чином оформлені місця для головних осіб (наприклад, судів) в залі засідань; 2. Пам'ятник на честь видатної особи у Стародавньому Римі.  Архітектура і монументальне мистецтво
11. трибунал — Трибунал, -лу м. Трибуналъ, судъ, судилище. Вже судили княжі віча, панські трибунали. К. ХП. 4 5. Ми судимось громадським трибуналом. К. НС. 24.  Словник української мови Грінченка