трибунал
ТРИБУНА́Л, у, ч.
1. У Стародавньому Римі – підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи.
2. У деяких країнах – суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями.
Увійшов голова трибуналу.., потім увійшли обидва адвокати (І. Франко).
3. перев. у сполуч. зі сл. військовий. Суд, що розглядає військові та інші злочини, віднесені законом до його компетенції.
Військовий в офіцерському плащі без відзнак став на підвищення й голосно відчеканив присуд військового трибуналу (Ірина Вільде);
Трибунал, виправдавши мене, не вважав за можливе залишити на фронті (Ю. Мушкетик);
// Розгляд судових справ таким органом.
– Хто про тебе, рядового Ягідку, забуде в цей напружений час, то, чого доброго, ще й під трибунал піде... (О. Гончар).
(1) Революці́йні трибуна́ли – спеціальні суди, створені радянською владою в листопаді 1917 року.
Словник української мови (СУМ-20)