трибунал —
Трибуна́л: — тут: підвищення для виступу промовців; судилище [45] — тут: юридична установа [XIX] Треба б їм твердо рішитися — говорити народові всю правду, не щадити ніяких пересудів, чи вони боязно криються під сільською стріхою, чи з нарадою проповідуються з амвон та трибуналів [XIX]
Словник з творів Івана Франка
трибунал —
трибуна́л іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
трибунал —
див. СУД
Словник синонімів Караванського
трибунал —
Суд, див. ареопаг
Словник чужослів Павло Штепа
трибунал —
ТРИБУНА́Л, у, ч. 1. У Стародавньому Римі – підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи. 2. У деяких країнах – суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями.
Словник української мови у 20 томах
трибунал —
Шляхетський суд вищої інстанції
Словник застарілих та маловживаних слів
трибунал —
-у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи. 2》 У деяких країнах – суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями. 3》 перев.
Великий тлумачний словник сучасної мови
трибунал —
ТРИБУНА́Л, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — підвищення, на якому високі урядові особи (консули, претори) публічно розглядали судові справи.
Словник української мови в 11 томах
трибунал —
(лат.) 1. Підвищені на один-два яруси і відповідним чином оформлені місця для головних осіб (наприклад, судів) в залі засідань; 2. Пам'ятник на честь видатної особи у Стародавньому Римі.
Архітектура і монументальне мистецтво
трибунал —
Трибунал, -лу м. Трибуналъ, судъ, судилище. Вже судили княжі віча, панські трибунали. К. ХП. 4 5. Ми судимось громадським трибуналом. К. НС. 24.
Словник української мови Грінченка