тривний
ТРИ́ВНИ́Й, три́вна́, три́вне́. Який добре втамовує голод; поживний, ситний.
— Ну, це страва хоч і тривна, але така, що я її не сплоха перетравив би: трохи важка (Н.-Лев., IV, 1956, 79);
Ложки сходяться колом над мискою, цокаються злегка одна об одну і ворушаться в мисці, загрібаючи тривної гущі (Мик., II, 1957, 81).
Словник української мови (СУМ-11)