тригліф

ТРИГЛІ́Ф, а, ч., архт. Прямокутна вертикальна кам’яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера.

Значення в інших словниках

1. тригліф — триглі́ф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тригліф — триглі́ф (грец. τρίγλυφον, від τρείς – три і γλύφω – ріжу) архіт. прямокутна вертикальна кам’яна плита з трьома поздовжніми врізами.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. тригліф — ТРИГЛІ́Ф, а, ч., архт. Прямокутна вертикальна кам'яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера.  Словник української мови у 20 томах
4. тригліф — -а, ч., архіт. Прямокутна вертикальна кам'яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тригліф — Прямокутна плита з 2 вертикальними прорізами (жолобками) і 2 наріжними напівжолобками; виступає поперемінно з метопами у фризах будівель доричного ордера.  Універсальний словник-енциклопедія
6. тригліф — (грец. — тричі вирізати) Елемент фризу доричного антаблементу у вигляді вертикально поставленої плити з трикутними у перетині вертикальними врізами, два з яких повні і зроблені в середині, а по краях — їхні половини. Розташовуються між метопами і на флангах фризу, і по осям колон або пілястр.  Архітектура і монументальне мистецтво