тригранний
ТРИГРА́ННИЙ, а, е.
1. Який має три грані, з трьома гранями.
Ліда піднесла руку до тригранної вази, що стояла біля неї, і повернула до себе троянду (Тудор, Народження, 1941, 138);
Замість старих з тригранними багнетами гвинтівок.. для студбатівців привезли зброю найновішого зразка (Гончар, Людина.., 1960, 76);
За допомогою тригранної призми.. світло можна розкласти в спектр (Наука.., 2, 1957, 12).
2. мат. Утворюваний перетином трьох граней, що проходять через одну точку.
Найменше число граней у многогранному куті три; такий кут називається тригранним (Геом., II, 1954, 21).
Словник української мови (СУМ-11)