трилистий

ТРИЛИ́СТИЙ, а, е. Який має листя, розділене натроє; із трійчастими листками.

Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (Коцюб., II, 1955, 214).

∆ Трили́стий бобівни́к див. бобівни́к трили́стий.

Значення в інших словниках

1. трилистий — трили́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. трилистий — ТРИЛИ́СТИЙ, а, е. Який має листя, розділене натроє; із трійчастими листками. Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
3. трилистий — -а, -е. Який має листя, розділене натроє; із трійчастими листками.  Великий тлумачний словник сучасної мови