тримач
ТРИМА́Ч, а́, ч. Пристрій для тримання чогось.
Робочі органи на повідцевих брусах і граділях [культиватора] розставляють в два ряди уступами з допомогою коротких і довгих тримачів (Механ. і електриф.., 1953, 108);
Крапля розплавленого скла падає у форму. В цю мить її охоплюють спеціальні тримачі, що нагадують металеві руки (Веч. Київ, 19.VІІ 1968, 2).
Словник української мови (СУМ-11)