тримач
ТРИМА́Ч, а́, ч.
Пристрій для тримання чогось.
Робочі органи на повідцевих брусах і граділях [культиватора] розставляють в два ряди уступами з допомогою коротких і довгих тримачів (з наук. літ.);
Крапля розплавленого скла падає у форму. В цю мить її охоплюють спеціальні тримачі, що нагадують металеві руки (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)