трина
ТРИ́НА, и, ж., збірн., діал.
1. Потерть.
Треба було повитрясати приколотки, поскладати їх на купу, попідмітати вимолочене зерно, повиносити трину до по-ловника (Фр., III, 1950, 271).
2. Тирса ( див. ти́рса¹).
Словник української мови (СУМ-11)