тринадцятеро
ТРИНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тринадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині);
// у знач. ім. Про таку кількість людей різної статі.
Постріли все рідшали, з-за тинів вибігло тринадцятеро і рідким цепом рушили до чубенківців (Ю. Янов., II, 1958, 220).
Словник української мови (СУМ-11)