трость

ТРОСТЬ, і, ж.

1. рідко. Те саме, що трости́на 3.

Він був вдягнутий для виходу і тримав у руці капелюх і трость (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 381);

Тадик зміряє її швидким поглядом і мовчки йде вперед, викидаючи перед собою трость із набалдашникам (Тют., Вир, 1964, 423).

2. муз. Тонка, перев. очеретяна або комишова, пластинка в духових музичних інструментах, яка служить для видобування звуків.

Значення в інших словниках

1. Трость — Трость іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. трость — див. палка  Словник чужослів Павло Штепа
3. трость — ТРОСТЬ, і, ж. 1. рідко. Те саме, що трости́на 3. Він був вдягнутий для виходу і тримав у руці капелюх і трость (Ю. Смолич); Тадик зміряє її швидким поглядом і мовчки йде вперед, викидаючи перед собою трость із набалдашникам (Григорій Тютюнник). 2. муз.  Словник української мови у 20 томах
4. трость — Перо, писало  Словник застарілих та маловживаних слів
5. трость — -і, ж. 1》 рідко. Те саме, що тростина 3). 2》 муз. Тонка, перев. очеретяна або комишева, пластинка в духових музичних інструментах, яка служить для видобування звуків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. трость — Тро́сть, -ти ж. 1) раст. Arundo Phragmites L. 2) Каждая тростина отдѣльно. 3) Вѣтки, прутья. Клала би вна мости з калинової трости. Гол. V. 938. 4) Зубья въ блят'ѣ. Вас. 166. 5) = троста. Трость з коня йде. Черк. у. ум. тро́стка. Мнж. 55. 56.  Словник української мови Грінченка