трость
ТРОСТЬ, і, ж.
1. рідко. Те саме, що трости́на 3.
Він був вдягнутий для виходу і тримав у руці капелюх і трость (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 381);
Тадик зміряє її швидким поглядом і мовчки йде вперед, викидаючи перед собою трость із набалдашникам (Тют., Вир, 1964, 423).
2. муз. Тонка, перев. очеретяна або комишова, пластинка в духових музичних інструментах, яка служить для видобування звуків.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Трость — Трость іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- трость — див. палка Словник чужослів Павло Штепа
- трость — ТРОСТЬ, і, ж. 1. рідко. Те саме, що трости́на 3. Він був вдягнутий для виходу і тримав у руці капелюх і трость (Ю. Смолич); Тадик зміряє її швидким поглядом і мовчки йде вперед, викидаючи перед собою трость із набалдашникам (Григорій Тютюнник). 2. муз. Словник української мови у 20 томах
- трость — Перо, писало Словник застарілих та маловживаних слів
- трость — -і, ж. 1》 рідко. Те саме, що тростина 3). 2》 муз. Тонка, перев. очеретяна або комишева, пластинка в духових музичних інструментах, яка служить для видобування звуків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трость — Тро́сть, -ти ж. 1) раст. Arundo Phragmites L. 2) Каждая тростина отдѣльно. 3) Вѣтки, прутья. Клала би вна мости з калинової трости. Гол. V. 938. 4) Зубья въ блят'ѣ. Вас. 166. 5) = троста. Трость з коня йде. Черк. у. ум. тро́стка. Мнж. 55. 56. Словник української мови Грінченка