тротуар
ТРОТУА́Р, у, ч. Пішохідна доріжка (з кам’яних плит, цегли, асфальту, дощок і т. ін.) з боків вулиці, площі, трохи вища порівняно з проїжджою частиною.
Виразно стукають каблуки по сухих тротуарах (Коцюб., II, 1955, 363);
Двірники в білих фартухах вийшли з шлангами в руках — поливати сірий брук вулиць та жовту цеглу тротуарів (Смолич, Мир.., 1958, 80);
Вона знає кожну дошку дерев’яного тротуару (Донч., III, 1956, 26);
Звідси, з вищого берега, Тарасові було добре видно рівні вимощені вулиці, гладенькі асфальтові тротуари (Ткач, Плем’я.., 1961, 157).
Словник української мови (СУМ-11)