тротуар

ТРОТУА́Р, у, ч.

Пішохідна доріжка (з кам'яних плит, цегли, асфальту, дощок і т. ін.) з боків вулиці, площі, трохи вища порівняно з проїжджою частиною.

Виразно стукають каблуки по сухих тротуарах (М. Коцюбинський);

Двірники в білих фартухах вийшли з шлангами в руках – поливати сірий брук вулиць та жовту цеглу тротуарів (Ю. Смолич);

Вона знає кожну дошку дерев'яного тротуару (О. Донченко);

Звідси, з вищого берега, Тарасові було добре видно рівні вимощені вулиці, гладенькі асфальтові тротуари (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. тротуар — тротуа́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тротуар — у. пішохід, г. хідник  Словник синонімів Караванського
3. тротуар — [тротуар] -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
4. тротуар — Хідник, див. пішохід  Словник чужослів Павло Штепа
5. тротуар — -у, ч. Пішохідна доріжка (з кам'яних плит, цегли, асфальту, дощок і т. ін.) з боків вулиці, площі, трохи вища порівняно з проїжджою частиною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тротуар — ТРОТУА́Р, ПАНЕ́ЛЬ, ХІДНИ́К, ПІШОХІ́Д розм. Ніна вийшла на тротуар, заповнений людьми, глянула на Хрещатик (В. Собко); По панелях уже бігли до Миколаївського бульвару, до пристані одеські обивателі (П.  Словник синонімів української мови
7. тротуар — Тротуа́р, -ру, на -рі; -а́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. тротуар — ТРОТУА́Р, у, ч. Пішохідна доріжка (з кам’яних плит, цегли, асфальту, дощок і т. ін.) з боків вулиці, площі, трохи вища порівняно з проїжджою частиною. Виразно стукають каблуки по сухих тротуарах (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
9. тротуар — (фр.) Спеціальна доріжка для пішоходів, влаштована вздовж проїзного полотна вулиці або вздовж забудови площі.  Архітектура і монументальне мистецтво