троюдити

ТРОЮ́ДИТИ, джу, диш, недок., перех., розм. Викликати чим-небудь подразнення, запалення і т. ін.; ятрити.

Троюдити рану;

// перен. Якимись діями, словами поновлювати, примушувати знову відчувати, переживати щось неприємне.

Я б мовчав, я б нічого тобі не сказав, але мені не так було б трудно терпіти сей біль, бо його не троюдили б оті дикі приступи лютості… (Л. Укр., III, 1952, 681).

◊ Трою́дити се́рце — посилювати чий-небудь душевний біль, завдавати комусь ще більших моральних страждань.

Івась лежав, мовчав. Зло, досада давили його за горло, троюдили серце, точили сльози з очей (Мирний, І, 1954, 213).

Значення в інших словниках

1. троюдити — трою́дити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. троюдити — Трою́дити. Переслідувати, цькувати. В нас вже є читальня, а другої людем не треба, хиба панотцям нашим, щоби троюдити одну читальню против другої (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. троюдити — див. ЯТРИТИ; (серце) краяти, шматувати.  Словник синонімів Караванського
4. троюдити — див. ятрити  Словник синонімів Вусика
5. троюдити — ТРОЮ́ДИТИ, джу, диш, недок., що, розм. Викликати чим-небудь подразнення, запалення і т. ін.; ятрити. Троюдити рану; // перен. Якимись діями, словами поновлювати, примушувати знову відчувати, переживати щось неприємне.  Словник української мови у 20 томах
6. троюдити — -джу, -диш, недок., перех., розм. Викликати чим-небудь подразнення, запалення і т. ін.; ятрити. Троюдити рану. || перен. Якимись діями, словами поновлювати, примушувати знову відчувати, переживати щось неприємне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. троюдити — я́три́ти (роз’я́трювати, розтрою́джувати, трою́дити) / роз’я́три́ти (розтрою́дити) се́рце (ду́шу) кого, кому, чиє (чию) і без додатка. Завдавати кому-небудь великих душевних страждань, переживань. Почуття образи гнітило його, гнів ятрив йому серце (Ю.  Фразеологічний словник української мови
8. троюдити — Я́ТРИ́ТИ (спричиняти чим-небудь запалення, біль, подразнення в рані, хворому місці тощо), РОЗ'Я́ТРЮВАТИ, РОЗРА́НЮВАТИ рідше, ВЕРЕДИ́ТИ, РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ розм., ТРОЮ́ДИТИ розм., РОЗТРОЮ́ДЖУВАТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
9. троюдити — Трою́дити, -ю́джу, -ю́диш, -ю́дять; не трою́дь, -ю́дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. троюдити — Трою́дити, -джу, -диш гл. Раздражать, растравлять. До свого горя приливає ще людське, троюдить своє гаряче серце. Мир. ХРВ. 387.  Словник української мови Грінченка