трояндовий
ТРОЯ́НДОВИЙ, а, е. Прикм. до троя́нда.
Міддю і сріблом їй [богині] шлях устеляють [люди],.. ніжним трояндовим цвітом, Мовбито снігом, на постать її і супутників сиплють (Зеров, Вибр., 1966, 177);
Він ступив у сад. Біля піщаної доріжки стояли трояндові кущі (Гуц., Скупана.., 1965, 106);
// Зробл. з квітів троянди.
На голові [Паріса].. трояндовий вінок, з-під нього спадають на плечі довгі кучері (Л. Укр., II, 1951, 313);
По боках арки.. стоятимуть двоє дівчат і триматимуть довгу гірлянду трояндову (Хотк., І, 1966, 104);
// Вигот. з пелюстків троянди.
У будуарі.. було затишно і тепло, як в оранжереї. Пахло мускусом і трояндовою олією (Тулуб, Людолови, І, 1957, 10);
Люда знайшла на Марковому камбузі «чай» морквяний, шипшиновий, трояндовий і навіть лавровий (Трубл., Шхуна.., 1940, 103);
// перен. Радісний, приємний, нічим не засмучений.
Падали колоски, і в шелестінні їх — брязкіт бокалів вина.. Трояндовий сміх жінок-красунь… (Головко, І, 1957, 51).
Словник української мови (СУМ-11)